ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ – ЗАЙВА ЛАНКА У ПРОЦЕДУРІ ПРИЗНАЧЕННЯ СУДДІВ?

Чому Ющенко забрав у Голови Верховного Суду право призначати суддів і як це вплине на формування судового корпусу і української системи в цілому? Думки експертів…

Днями на офіційному сайті Президента з`явився черговий указ №158/2009, згідно з яким відтепер у процедурі розгляду матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді вперше не братиме участь голова Верховного Суду України чи голова Вищого спеціалізованого суду, а лише Вища рада юстиції. Чому Ющенко забрав у Голови Верховного Суду право призначати суддів і як це вплине на формування судового корпусу і української системи в цілому, УНІАН запитав у експертів.

Василь Маляренко, екс-голова Верховного Суду України

ПРЕЗИДЕНТ ПРИБРАВ ЗАЙВІ ЛАНКИ У ПРОЦЕДУРІ ПРИЗНАЧЕННЯ СУДДІВ

Питання про кандидата в судді вирішує кваліфікаційна комісія суддів в областях, на місцях. Вона вивчає цю людину з усіх сторін, її мораль, освіту, вік, судимий чи несудимий. Ця людина готує відповідний реферат, потім його відстоює у кваліфікаційній комісії і ось кваліфікаційна комісія сказала: “Годиться”. Після цього питання по закону повинна вирішувати Вища рада юстиції, яка знову ж таки вислуховує цього суддю, вивчає документи і, за наявності позитивного підходу, повинна відправити документи Президенту. А той своїм Указом призначає суддю. Але крім закону, є ще положення про порядок проходження цих документів. І ось в цьому положенні, всупереч закону, давнішнім указам, сказано, що документи від кваліфікаційної комісії повинні йти в Державну судову адміністрацію, з неї - у Верховний Суд до Голови Верховного суду. А потім вже Голова Верховного Суду повинен їх направляти у Вищу раду юстиції. Звичайно, ці проміжні ланки: і Державна судова адміністрація, і Верховний суд – це зайві ланки, абсолютно зайві. Крім того, ці ланки можуть мати якийсь вплив, наприклад, затримати якимось чином документи або прискорити, якщо потрібно. В принципі, ніхто не забороняє Голові Верховного Суду чи голові Вищого спеціалізованого суду викликати до себе цього кандидата, з ним переговорити і т.д. Ось Президент своїм указом і сказав: “Оцю лишню ланку треба забрати”. Вона непотрібна, зайва і тільки затримує процес призначення судді на посаду.

Ігор Коліушко, директор центру політико-правових реформ

ОНОПЕНКО ПОКРИТИКУВАВ ПРЕЗИДЕНТА - ПРЕЗИДЕНТ ПІДПИСАВ УКАЗ ПРО ВИКЛЮЧЕННЯ ЙОГО З ПРОЦЕДУРИ ПРИЗНАЧЕННЯ СУДДІВ

Я думаю, це рішення практично ніяк не відобразиться на судовій системі. Президент, згідно з Конституцією, завжди призначає суддів за поданням Вищої ради юстиції. Просто раніше передбачалося при цьому врахування позиції Голови Верховного Суду. Тепер це виключили з процедури. Але великого впливу на вирішення кадрових питань це не буде мати.

Останнім часом у мене взагалі складається враження, що вся політика в нас розвивається за сценарієм кухонних скандалів: Голова Верховного Суду виступив з критикою позиції Президента щодо судової реформи - Президент підписав указ про виключення його з процедури призначення суддів.

Сергій Кальченко, експерт з питань виборчого законодавства, юрист-консультант адвокатської компанії “Моор і Кросондович”

УКРАЇНСЬКА СИСТЕМА ПРИЗНАЧЕННЯ НА ПОСАДУ СУДДІВ ДАЛЕКА ВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

Президент має конституційне повноваження на здійснення першого призначення на посаду професійного судді в межах п’ятирічного строку. Якщо він призначає, він повинен мати якісь механізми контролю за тим, кого він на таку посаду призначає. Але має бути якийсь акт, який регламентуватиме чи встановлюватиме достатню гарантію, щоб Президент знав, кого він призначає і був впевнений, що це належна людина, яка має відповідний кваліфікаційний рівень і моральні якості.

З іншого боку, я вважаю абсолютно неприпустимим, коли подібного роду відносини регулюються на рівні підзаконного акту – Указу президента, а не на рівні закону. Своїм указом Президент усунув Голову Верховного суду чи голову Вищого спеціалізованого суду. Отже, можна говорити про те, що зменшується вплив керівництва вищої суддівської установи чи вищих спеціалізованих судів на формування судового корпусу.

Взагалі українська система призначення на посаду суддів далека від європейських стандартів. Це визнають всі. Говорячи про європейські стандарти, можна назвати зокрема Європейську хартію, закон щодо статусу суддів. Ця хартія базується на шостій статті Європейської конвенції про захист прав людини. Відповідно до цієї хартії у державі повинен бути орган, незалежний від політичної влади: законодавчої, виконавчої. Цей незалежний орган має приймати всі рішення щодо призначення суддів, добору, відбору, переведення, кар’єрного просування. І цей орган має формуватися як мінімум наполовину зі складу професійних суддів. Європейська хартія допускає, що політичний орган (не тільки незалежний, а і орган влади: парламент, голова держави) може здійснювати призначення чи обирання на посаду судді. Але саме незалежний орган повинен мати ключову роль у питаннях відбору кандидатів на посади суддів.

У нас в Україні за це відповідає не Вища рада юстиції, а Вища кваліфікаційна комісія суддів. А вища кваліфікаційна комісія суддів не є уповноваженим органом, вона не залучена до пошуку кандидатів на посаду суддів першого призначення. Цим опікується Вища рада юстиції. Але повноваження Вищої ради юстиції виписані в Конституції, і проблема вже закладена на рівні Конституції. 

Я глибоко переконаний, що подібні процедури повинні бути виписані на рівні закону, а не підзаконного акту. Не ставлю під сумнів права Президента видавати Укази, але все таки Укази видаються на підставі невиконання Конституції та законів.

Віктор Мусіяка, юрист, депутат ВР попередніх скликань

ОБІЙТИ ГОЛОВУ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЗОВСІМ, ЩОБ ВІН НЕ МІГ ВИКАЗАТИ СВОЮ ТОЧКУ ЗОРУ, – НЕМОЖЛИВО

Керуватися весь час Указами Президента, які готує його оточення, не можна. В механізмі формування судового корпусу необхідно завершити процедуру законодавчого забезпечення цього процесу. Необхідно, щоб був прийнятий спеціальний закон щодо призначення суддів на перші 5 років. Також треба подивитися на відповідність цього Указу закону “Про судоустрій”. 

Наскільки я пам’ятаю, закон “Про судоустрій” передбачає участь Голови Верховного Суду в цьому процесі, збереження своєї точки зору щодо кандидатури на призначення на посаду судді. В той же час Голова Верховного Суду є членом Вищої ради юстиції, тому обійти його зовсім, щоб він не міг виказати свою точку зору – неможливо.

УНІАН в Google News